сукупність правил вимови це
Розрізняють такі мовні норми. Норми літературної мови. Арго – система слів певної обмеженої групи людей, що складається з довільно обраних, видозмінених елементів однієї чи кількох мов. – у у ненаголошених позиціях окрім кінця слова. Орфоепічні норми української літературної мови складаються з врахуванням закономірностей розвитку її фонетичної системи. Тому орфоепія тісно пов’язана з фонетикою. Орфоепічні норми мають велике значення. Дотримання цих норм забезпечує безперешкодне сприймання виголошеного тексту, а також унеможливлює спотворення змісту слів і речення в цілому.
Наприклад, у реченні. Грип - це інфекційне захворювання ніхто не сплутає слово грип зі словом гриб. Однак оглушення кінцевих дзвінких приголосних основи, на жаль, - поширене явище українського розмовного мовлення, якого слід уникати. В іншому разі ми ризикуємо бути смішними, коли, вживаючи, наприклад, слово міг (чоловічий рід минулий час ві. Мовленнєва професійна компетенція - це.
А) орфоепічні норми; б) стилі української літературної мови; в) норми літературної мови. Мова – могутній засіб пізнання. Людина ніколи не пізнає світ “із нуля”, вона користується не лише індивідуальним досвідом, а й суспільним, який закодовано в мові. Мова – енциклопедія людського досвіду всіх попередніх поколінь. Думки, виражені за допомогою мови, збереглися на камені й глиняній табличці, на пергаменті й папері. «уся людська культура й цивілізація нерозривно зв’язані із цим величезним сховищем людських знань і досвіду, що їх нагромаджено за весь час існування людства як. Наявність норм літературної мови, однак, не заперечує паралельного існування мовних варіантів, тобто в межах норми можуть бути варіанти, які не порушують системних відношень мовної одиниці. Яких насамперед виділяються фонематичні та фонологічні. Однієї фонеми іншою, наприклад. Мовна норма (від лат. Мовна норма забезпечує людям можливість взаєморозуміння. Норма може бути діалектною і літературною. тверда вимова шиплячих. Чай, чому, польща (а не чьай, чьому, польщьа); - дзвінкі приголосні в кінці слова або складу не оглушуються. Всередині слова часто ці звуки вимовляються окремо, що є порушенням норми. Літера ґ була вилучена з правопису у 1933 році, але третім виданням “украї. Загальнонародна мова охоплює діалекти, просторіччя, фольклорні елементи, жаргонізми тощо. Одним із складників загальнонародної мови є літературна мова – відшліфована форма національної мови, що має певні норми в граматиці, лексиці, вимові, наголошуванні. Одним із показників досконалості кожної літературної мови є сталість норм. Цій засаді не суперечить така риса норми, як історична змінність. Наприклад, в українській мові дзвінкі приголосні в кінці слова та в середині не оглушуються. ); руки лежали на колінах (н. ); насипати (недоконаний вид); насипати – (доконаний вид). Орфоепічні норми – це.
) стилі української літературної мови. Літературна норма виконує важливі суспільні функції - вона забезпечує взаєморозуміння членів суспільства, полегшує процес спілкування. Норми літературної мови створює весь народ в особі найвидат - ніших майстрів слова, і вони турботливо охороняються суспільством як його велика культурна скарбниця. Розрізняють такі мовні норми, як орфоепічні, орфографічні, лексичні, граматичні, стилістичні та пунктуаційні. Орфоепічні норми української мови. Варто запам’ятати такі найуживаніші слова, у яких часто виникають помилки у вимові залежно від наголосу на певний склад. Орфоепія (від грецьк. Орфоепія стосується насамперед усної форми мовлення, тобто вона вчить, як вимовляти ті чи інші звуки в певних фонетичних позиціях, сполученнях з іншими звуками, у граматичних формах, групах слів чи окремих словах. Орфоепія має практичний характер.
Коментарі
Дописати коментар